Школяр України



Біографії письменників

 

Усна народна творчість

«З усіх видів української культури пісня завоювала найбільшу популярність у народів світу і є найвагомішим внеском нашої нації у міжнародну духовну скарбницю, що одностайно ствердила зарубіжна громадськість...»

«Про високий мистецький рівень української пісні, її глибоку поетичність і красу вперше заговорили не самі українці і не збирачі чи дослідники вітчизняного фольклору. Народ був далекий від того, щоб хвалитися багатством своєї мистецької діяльності... Народне мистецтво було рідним, природним, звичайним, ніхто й не задумувався над тим, яке місце посідає чарівна українська пісня у великому багатомовному світі. Тільки тоді, коли в Україні бували сусіди — гості, мандрівники, друзі чи недруги, які з подивом вслуховувалися у красу і поетичність пісенної мелодії, почало з'ясовуватись, що у ній сховані безцінні народні надбання. Запримітили їх наші сусіди і перші висловили про це свій щирий подив і захоплення...

Найдавніші згадки іноземних авторів про пісню в Україні збереглися, здається, від XV століття. Посол Венеціанської республіки Амвросій Контаріні, їдучи 1473 року до персидського шаха через Україну, записав, що в Києві під час його прийому співали пісні...

Здавна українська пісня мала популярність у Польщі — і не тільки в народі, а й серед письменників, учених та навіть у палацах вельмож. Польські королі й воєводи тримали при собі українських співаків, бандуристів і музикантів. При дворі Ягайла і Ядвіги (XIV ст.), а потім Зигмунта і були українські співці-бандуристи. Кобзар Весоловський був почесним співцем при дворі Яна Собеського (XVII ст.). Уривки українських пісень зустрічаються як цитати в листах вельмож до короля... Українські пісні посіли неабияке місце в польській літописній, історичній та художній літературі ХVІ-ХVII століть... Українська пісня, за свідченням відомого польського вченого О. Брюкнера, «користувалася в Польщі найбільшою славою»...

Вона приваблювала письменників як своїм глибоким змістом, так і досконалою мелодією; її наслідували, заради неї вивчали українську мову і писали цією мовою вірші, що сприяло посиленню процесу впливу української мови на польську...

Із середини XVII століття українська пісня мала вже добру славу також у Франції. Чи не першим дав їй коротку характеристику відомий інженер Боплан, який довгий час перебував в Україні... Він описав українське весілля, а коли почув пісні, підкреслював, що «ця нація співає плачучи»...

У XVII столітті дійшли перші відомості про українську пісню й до Англії... Окремі мотиви з «Марусі Богуславки» були використані в англійській драматургії...

Від XVI століття збереглися найдавніші німецькі записи української пісенної та танцювальної музики... Німецькі дослідники чи не перші в Західній Європі почали перекладати українські пісні...

Українські пісні та думи здавна були відомі й у Росії, причому співали їх в оригіналі... За царювання Петра І та Єлизавети Петрівни в Петербурзі великою пошаною користувалися кобзарі, спеціально відібрані співаки — виконавці українських пісень. До мелодій українських народних пісень зверталися найвидатніші російські композитори...

Чарівні мелодії українських пісень, так високо оцінені музичною громадськістю багатьох народів, мали безпосередній вплив на творчість багатьох композиторів світу. Мотивами українських народних пісень скористалися німецькі композитори Й.-С. Бах і Й. Гайдн. Вплелися вони до творів В. А. Моцарта, К.-М. Вебера, Ф. Шуберта і особливо геніального Бетховена. Виразно відчутні мелодії українських пісень в угорських композиторів Ф. Ліста, Б. Бартока, американського композитора Ш. Лефлера, що деякий час жив в Україні, чеського класика музики А. Дворжака, польських — Ф. Шопена, С. Матюшка та багатьох інших. Не говоримо тут про численних російських композиторів...»

«Ще з XVI століття думи почали називатися специфічно «русинськими», далі «козацькими», «українськими» піснями, що мають тільки їм притаманні ознаки і високий поетичний рівень. Коли ж з'явилися на початку XIX століття перші переклади дум на європейські мови, статті про них та їх виконавців — кобзарів, світ схарактеризував думи як щось нове, досі не відоме в творчості інших народів... У 1845 році французький журнал «Британський огляд» схарактеризував думи як «найоригінальніший і найбагатший жанр слов'янської поезії». Через кілька десятиліть визначний англійський учений В. Ральстон напише, що думи — це справжня національна гордість українців».

Англія — перша неслов'янська країна, де з'явилися переклади українських дум (1840). Публікуючи англійською мовою першу велику статтю про український епос, лондонський журнал «Міжнародний квартальний огляд»... писав, що українські думи — цілком оригінальне явище, яке в Англії і Європі ні з чим порівняти, а пісні й думи українців, коли б їх усі зібрати і старанно видати, могли б зайняти почесне місце у світовій культурі поряд з «Піснею про Нібелунгів» і навіть «Іліадою».

«Козацькі думи, яких співають, приграючи на бандурі.., можуть сперечатися за першість з найулюбленішими піснями французів та італійців» (Ф. Гагедорн, німецький поет XVIII ст.).

«Україна дорога й близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику, її чудову українську пісню, сповнену чарівної мелодії» (А. Чехов, російський письменник).

«Українська пісня... має так багато мистецьких вартостей, що їх неможливо перелічити. Це мистецтво глибоко народне тому, що з нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна чиста душа українського народу. Гарна ця душа. Таке саме і її мистецтво» (З. Неєдли, чеський учений і громадський діяч).

«Українська народна поезія найбагатша і найкрасивіша в Європі. Вона відзначається великими мистецькими вартостями і поетичним натхненням, влучністю вислову та має в собі щось зворушливе, величаве, щось чутливо-чуле, сумовите й живописне» (А. Люкшич, хорватський учений і письменник).

«До найзнаменніших явищ у слов'янських літературах належить українська народна поезія, яка виділяється своїми високими мистецькими вартостями і своїм історизмом» (Ф. Вимазал, чеський учений).

«Ні в якій іншій країні дерево народної поезії не дало таких величних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців... Справді, народ, який міг співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти» (Ф. Боденштедт, німецький перекладач і упорядник, зб. «Поетична Україна» (Штутгарт, 1845).

Григорій Нудьга. Світова слава української пісні // Слово і пісня. Дослідження. - К., 1985. Або: Григорій Нудьга. Українська дума і пісня в світі: У 2 кн. - Львів, 1997.

 

 

Copyright © 2011-2017 Школяр України.
All Rights Reserved.