Школяр України



Про Мойсея

Одна благочестива жінка народила сина; вона належала до народу ізраїльського. Ця жінка знала, що Бог може врятувати її дитятко і вона в молитві доручила його Божій опіці. Вона довго ховала його, так що фараон не міг його знайти. Невідомо, де саме вона його ховала, але Бог допомагав їй в цьому.
Коли дитині сповнилося три місяці, вона побачила, що далі вона вже не може його ховати. Що вона могла зробити для його спасіння? Ви вже мабуть чули, що в Єгипті є велика ріка Ніл. На березі цієї ріки росло багато очерету, який подібний до високої твердої трави. Жінка нарвала очерету і зробила з нього великого кошика. Але вона хотіла, щоб вода не могла просочитися всередину кошика, тому вона дістала асфальту й смоли, і засмолила його. Потім вона поклала туди дитя своє і понесла його до річки. Там вона поклала кошичок в очереті, біля берега, вона знала, що Бог потурбується про нього; і залишила його там, довіряючи Богові. Вона мала донечку років десяти; ця дівчинка стала неподалік і почала спостерігати, що буде з братом її. Невдовзі вона побачила, що до річки підійшла дочка фараона з прислужницями своїми. Вона прийшла до річки помитися.
З очерету почувся плач. Вона сказала своїй служниці: «Піди і поглянь, хто це?» Служниця пішла і знайшла кошичок. Вона взяла його і принесла до царівни. Царівна відкрила кошичок і побачила дуже гарного малюка.
Про це дитятко сказано так, що «воно було прегарне перед Богом» (Дії 7:20). Дитинка плакала. Бідний хлопчик! Він звик лежати на колінах у матері, а тепер ніхто не годував його і не потішав. Царська дочка пожалувала малятко. Вона знала, що батько її наказав кидати в річку всякого єврейського хлопчика, а тому вона сказала: «Це єврейське дитя». Вона не дозволила кинути його в річку.
Сестра малюка підійшла ближче і спостерігала, що робить дочка фараона. Вона бачила, що царівна із співчуттям дивиться на нього; тоді вона підійшла до неї і сказала: «Може потрібна мамка, щоб годувати дитину? Я можу покликати жінку-єврейку». Царівна відповіла: «Поклич!» Кого ж дівчинка покликала? Маму дитини. Коли мати прийшла, дочка фараонова сказала їй: «Візьми дитя і вигодуй його для мене, а я дам тобі плату». Якою ж щасливою була мати, що вона буде турбуватися про свого сина! Вона побачила, що Бог почув її молитву і спас від загибелі її сина. Тільки-но дитя почало розумнішати, вона навчила його любити Бога і молитися до Нього. Але вона не могла залишити його біля себе назавжди. Коли він виріс фараонова дочка взяла його до себе і всиновила його. Мойсей мав багато слуг, він мав гарний одяг і смачну їжу. Працювати йому не доводилося, але і часу він не марнував, старанно вчився. Дочка фараона призначила для навчання до нього вчених людей. Йому були відомі назви зірок; він вивчив назви тварин, птахів і рослин. Всього навчався він і врешті став людиною мудрою, освіченою. Одного тільки не міг навчити його вчитель — Де поклонятися Богові справжньому, істинному, тому що єгиптяни поклонялися бовванам. Але Мойсей знав Бога, тому що батько і мати знали Бога і передали цю віру йому, в дитинстві, коли він ще жив з ними. Таке знання було найкращим знанням від усіх зна~нь Мойсеевих. Він був розумнішим за всіх мужів єгипетських, бо він знав істинного Бога.
Господь почув молитви матері і врятував сина її від смерті. «Покличу Бога і Бог спасе мене» (Пс. 54:17). А вона назвала його «Мойсеєм», тому що вона говорила «Я витягла його з води». Ім'я «Мойсей» означає «витягнений з води».
Мойсей скорбно дивився на утиски, які терпіли ізраїльтяни. Одного разу він побачив, як один із наглядачів бив ізраїльтянина. Мойсей не міг байдуже дивитися, як жорстоко поводилися єгиптяни з євреями—рабами. Він подивився, чи нема поблизу інших наглядачів: нікого не було. Тоді він вбив жор­стокого наглядача і закопав його у піску.
Чи був це правильний вчинок з боку Мойсея, що він убив ставленика фараона? Вбивати людей це гріх, тому що Бог дав заповідь про те, щоб люди не вбивали один одного. Але іноді і Самому Богові доводилося давати наказ про позбавлення людського життя. Мойсееві звелів убити цього жорстокого чоловіка, щоб нещасні ізраїльтяни побачили, що Мойсей посланий Богом, щоб визволити їх з рабства єгипетського. Мойсей думав, що «зрозуміють брати його, що Бог руками його дає їм спасіння, але вони не зрозуміли» (Дії 7:25). Один ізраїльтянин побачив це, і невдовзі про це дізнався і фараон. Фараон розгнівався і вирішив убити Мойсея. Мойсей змушений був тікати до далекої країни.
Мойсей знав, що Бог любить синів Ізраїлевих, і твердо вірив, що коли-небудь Бог допоможе йому вивести їх до землі ханаанської. Мойсей уболівав серцем, що він був змушений залишити синів Ізраїлевих в рабстві єгипетському, але йому необхідно було сховатися від гніву фараона. Він не взяв з собою нічого: ні служника, ні віслюка. Але з ним був Бог. Хоча Мойсей не бачив Його, але він знав, що Бог перебуває з ним і це втішало його. Мойсей прийшов до місця, де були розкішні пасовища, але вівці там не паслися. Мойсей присів біля криниці; довгі мандри стомили його. Він не мав ні хатини, ні ліжка, ні друзів. Він, подібно до Господа Ісуса Христа, не мав де прихилити голову. Але ви далі побачите, що Бог потурбувався за нього.
До криниці підійшли семеро молодих дів. Це були сестри і вони пасли отари свого батька. Вони пригнали на водопій своїх овець. Вони набрали води, наповнили жолоби і вівці почали жадібно пити. На той самий час до колодязя підійшли пастухи. Дівчата намагалися відігнати їх, щоб їхні вівці могли напитися із жолобів: вони насилу наповнили ці великі корита водою. Але пастухи були сильнішими, та вони вже не раз ображали пастушок, забираючи в них воду.
Мойсей не міг допустити, щоб кривдили слабших, а сам він був людиною сильною. Він встав і заборонив пастухам відганяти овець, що їх пригнали на водопій пастушки. Бідні дівчата були дуже вдячними Мойсееві за те, що він захистив їх, хоча він тут був чужоземцем.
Коли вони повернулися до дому батька свого, то він запитав їх: «Чому ви сьогодні прийшли так швидко додому?» Вони відповіли: «Ми зустріли біля колодязя чужоземця і він заборонив пастухам відганяти нас від колодязя, ще й сам начерпав нам води з колодязя». Тоді батько сказав: «Де цей чоловік? Покличте його і запросіть до столу поїсти з нами». Отже, дівчата покликали Мойсея в дім батька. Бог прихилив серце чоловіка цього до Мойсея. Він запропонував Мойсееві залишитися в його домі і Мойсей погодився. Мойсей пас гурти худоби цього чоловіка, він оженився на одній із семи дочок його. Отож, цей чоловік став тестем Мойсея, бо він був батьком його жінки. Раніше Мойсей був знатним сином царським, він їздив на колісниці, а тепер він пас овець своїх на схилах зелених пагорбів.
Але журба не залишала Мойсея. Чому він сумував? Він знав, що сини Ізраїлеві продовжували страждати від важких робіт в Єгипті. Чи міг він бути щасливим, знаючи, якого гноблення вони зазнавали? І дійсно, сини Ізраїлеві знемагали від роботи. Фараон помер, а замість нього запанував інший фараон, такий жорстокий, як і він.
Аж нарешті сини Ізраїлеві почали благати Бога, щоб Він допоміг їм, і Господь почув їхню молитву. Він згадав обітницю, яку Він дав Авраамові і вирішив спасти їх. Зараз ви побачите, що Бог зробив.
Одного разу Мойсей пас череди тестя свого на високому горбі. Він був сам—самісінький. Раптом він побачив перед собою палаючий кущ. Він довго дивився на нього, а кущ все палав і палав. Це його здивувало дуже, і він сам собі сказав: «Піду і подивлюся, чому він не згорає?»
Коли він наблизився до куща, почув голос, що виходив із середини: «Мойсей, Мойсей!» Чий це був голос? Це Господь говорив до Мойсея. Він відповів: «Ось я!» Тоді Бог сказав: «Не підходь до цього місця, бо це земля свята. Я почув стогін народу Мого і йду^ щоб вивести їх із землі єгипетської на землі ханаанські. Йди до фараона і виводь ізраїльтян із Єгипту».
Важке завдання стояло перед Мойсеєм, але Бог сказав: «Я буду з тобою і допоможу тобі». Тоді Мойсей сказав: «Але, може сини Ізраїлеві не захочуть піти з Єгипту? Вони скажуть: „Ми не підемо за тобою, Мойсею; ти кажеш неправду. Бог не давав тобі таких наказів". Що я маю робити в такому разі?» Тоді Бог пообіцяв Мойсееві дати йому силу здійснювати великі чуда. Бог сказав: «Що в тебе в руці?» Мойсей тримав в руках довгу палицю або жезл. Цією палицею Мойсей допомагав своїм вівцям вибиратися із ровів, а також підніматися на скелі і горби йому теж доводилося, спираючись на палицю. Тому, коли Бог запитав: «Що в тебе в руці?» Мойсей відповів: «Жезл». «Кинь його на землю», — сказав Господь. Мойсей зробив так. Жезл перетворився на змію. Мойсей злякався і побіг від неї. Але Бог сказав: «Візьми її за хвіст». Мойсей взяв і вона знову стала палицею. Бог сказав Мойсееві: «Коли ти прийдеш до Єгипту, зроби це чудо на очах синів Ізраїлевих, щоб показати їм, що це Я послав тебе, а якщо вони не повірять тобі, зроби ще одне чудо». «Поклади в пазуху руку твою!» — сказав Господь. Мойсей поклав руку в пазуху і коли він вийняв її звідти, то вся рука була вкрита проказою у вигляді білих плям. Це було жахливо! Потім Бог сказав: «Поклади руку знову до пазухи!» Мойсей зробив це, і коли він її звідти вийняв, то вона була здоровою, як і раніше. Тоді Бог сказав Мойсееві («Якщо сини Ізраїлеві справді не повірять тобі, що це Я послав тебе, то зроби ці чуда у них на очах». Але Мойсей сказав: «Я недорікуватий і не зможу сказати так, як потрібно». Тоді Бог сказав, що Аарон, брат Мойсея, піде з ним і буде говорити замість нього. Він був людиною красномовною, він вірив, що є Бог і любив Його. Він був рідним братом Мойсея. В псалмі 105:16 Аарон названий «Святим Господнім».
Мойсей прийшов до свого тестя і сказав йому, що він повертається до Єгипту, дружину і двох маленьких синів він взяв з собою.
Коли Мойсей ішов до Єгипту, то по дорозі зустрів Аарона, який був дуже радий бачити його і поцілував його. Потім Мойсей і Аарон разом пішли до Єгипту. Вони знайшли бідних ізраїльтян тяжко працюючими. Ізраїльтяни плакали від втоми. Аарон сказав їм: «Бог послав нас до фараона, щоб вблагати його відпустити нас в країну ханаанську». Потім Мойсей зробив перед ними чуда, які показав йому Бог, коли говорив з ним із куща палаючого.
Ізраїльтяни з радістю погодилися на це, дякуючи Богові за почуті молитви. Сини Ізраїлеві повірили Мойсееві і сказали: «Ми підемо за тобою», потім вони вшанували Бога за Його милосердя до них.
Але Мойсей не міг вивести їх з Єгипту, не отримавши на те згоди фараона. Господь «пам'ятав Своє Святе Слово до Авраама, раба Свого» (Пс. 104:42).
Hаступного дня Мойсей і Аарон, у супроводі декількох синів Ізраїлевих, пішли до фараона. Він був царем зарозумілим, пихатим і жорстоким. Він поклонявся ідолам. Аарон звернувся до фараона з такими словами: «Так каже Господь: відпусти синів Ізраїлевих». \Ви гадаєте, що фараон дав згоду на це? Ні, він зневажливо відповів: «Хто такий Господь, щоб я слухався Його і відпустив Ізраїля? Я не знаю Господа і Ізраїля не відпущу». Так пихато відповів фараон. І він став ще з більшою жорстокістю відноситися до синів Ізраїлевих і наказав наглядачам давати їм ще більше роботи. Ізраїльтяни знемагали від роботи.
Коли Мойсей і Аарон вийшли від фараона, вони побачили декількох ізраїльтян, які чекали на них. Ці люди звернулися з докором до Мойсея і Аарона, кажучи: «Ви тільки погіршали наше становище, прохаючи фараона відпустити нас. Він примушує нас працювати ще більше». Ізраїльтяни виявилися невдячними по відношенню до Мойсея, який намагався допомогти їм. Мойсей був людиною спокійною і терплячою; він не відповів їм гостро, а пішов насамоті помолитися до Бога, прохаючи Його навчити, що йому робити.
Бог звелів йому йти до фараона і зробити перед ним чудо: перетворити палицю на змію. Мойсей і Аарон пішли до фараона. Мойсей сказав до Аарона: «Кинь на землю свій жезл!» Аарон кинув свій жезл на землю і він перетворився на змію, потім він знову перетворив її на жезл.
Cерце фараона було таким жорстоким, що чудо на нього не вплинуло. Тоді Бог повелів Мойсееві вчинити нове чудо. Рано-вранці Мойсей і Аарон пішли до річки і почали чекати фараона, котрий приходив купатися на той час. Вони сказали йому: «Так як ти не виконав бажання Господа і не відпустив Ізраїля, то ти побачиш, що зробить Бог». Тоді Аарон взяв жезл і підняв його над водою, і тієї самої миті вода перетворилася на кров. Cерце його стало ще більш жорстоким і він не захотів підкоритися Богові. Фараон залишив Мойсея і Аарона і повернувся додому, і не послухав Бога. Єгиптянам тепер не було що пити, тому що вода, яка була в озерах, глечиках, в криницях і чашах, перетворилася на кров. Вся риба в ріках загинула, і навіть повітря стало хворобливим. Народ копав землю біля ріки, щоб добути води. На протязі цілого тижня замість води пили кров. Та фараон не послухав Бога і Бог послав йому нову кару. Аарон простягнув жезла і жаби повиходили із річок і ставків; їх була величезна кількість. Вони заповнили вулиці, будівлі, спальні; вони вилазили на ліжка, пробиралися до кухонь, жаби заповнили і дім фараона. Тоді фараон послав за Мойсеєм і Аароном, і сказав їм: «Помоліться Богові, щоб ці жаби згинули, тоді я відпущу синів Ізраїля». Тоді Мойсей помолився Богові і Бог почув його: жаби повимирали в домах і на полях. Але тоді фараон знову сказав: «Не відпущу народ». Господь послав на нього ще одну кару.
Аарон простягнув свій жезл і перетворив весь порох на маленькі шкідливі комахи, які кусали і людей, і худобу, але фараон продовжував стояти на своєму вперто.
Тоді Бог послав на землю єгипетську безліч собачих мух, які літали і в домах, і на вулицях. Земля гинула від мух, але мухи не наближалися до хатин синів Ізраїлевих. Фараон знову сказав: <Я відпущу синів Ізраїлевих, якщо Бог визволить нас від мух». Тоді Мойсей помолився Богові і Бог знищив усі мухи. Але фараон сказав: «Не відпущу Ізраїля».
І послав Бог на землю єгипетську нову кару. Всі тварини захворіли. Хвороба вражала коней, віслюків, верблюдів, корів, овець, загинуло безліч худоби. Та фараон все ще не відпускав Ізраїля.
Тоді Бог вразив запаленнями з наривами чоловіків, жінок і дітей єгиптян, але ніхто з ізраїльтян не захворів. Весь єгипетський народ страждав від наривів, та фараон не підкорявся велінню Божому, тому що серце його ще сильніше робилося жорстоким.
Одного ранку Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: «Завтра Бог пошле на Єгипет великий град, такий великий, якого ще не бачив ніхто. Він поб'є всіх людей і скот на вулицях. Не випускайте корів, коней і віслюків із хлівів, бо вони загинуть».
Деякі єгиптяни почули слова Мойсея і Аарона, дехто з них повірив їхнім словам. Вони зачинили в хлівах скотину свою і наказали слугам не випускати їх надвір. Але інші люди не повірили їм і залишили на полі худобу й пастухів. Наступного дня Мойсей підняв жезл до неба і Бог послав грім, град і блискавку. Знялася буря страшна, якої ще ніколи не було. Шум від граду і гуркоту грому страшив єгиптян. Безліч людей і худоби загинули, блискавка попалила луки і ниви, багато дерев буря повиривала з корінням.
А на землі Гошен, де жили сини Ізраїлеві, граду не було. Це нещастя налякало фараона, він покликав до себе Мойсея й Аарона і сказав: «Я згрішив; Господь праведний, а я і мій народ завинили. Помоліться Господеві, нехай перестануть громи Божі і град і я відпущу вас». Мойсей відповів: «Я вийду з міста і простягну руки мої до Бога, і перестануть громи, і граду вже не буде, але я знаю, що ти і твої раби не послухаєте Бога».
Мойсей вийшов за ворота міста, він не боявся грому і бурі Він простягнув руки свої до неба і Бог зупинив град і грім, і дощ перестав.
Чи відпустив фараон Ізраїля? Тільки-но буря минула, він знову перемінив своє рішення. Слуги фараона були також жорстокими і радили йому не відпускати ізраїльтян. Тоді Мойсей і Аарон знову пішли до фараона і сказали: «Бог пошле сарану на землю вашу». Що таке сарана? Це такі комахи, які тисячами літають в повітрі, сідають на дерева і поля, поїдають все листя, зелень і плоди. Фараон і його наближені були дуже невдоволеними, почувши, що сарана нападе на їхню землю, вони розсердилися на Мойсея і Аарона і вигнали їх з дому фараонового.
Мойсей простягнув свого жезла до неба і Бог звелів звіятися сильному вітру, цей вітер нагнав безліч сарани на землю єгипетську. Величезні хмари сарани літали у повітрі; сарана покрила дерева і поїла всі плоди, що залишилися після граду-Вона вкрила поля і знищила всю траву, вона залітала навіть до домів.
Фараон і слуги його злякалися, що вони залишаться без їжі. Фараон спішно послав за Мойсеєм і Аароном: «Я згрішив, — сказав він, — перед Господом і перед вами. Простіть мені гріх мій і помоліться Господеві, щоб він вигнав сарану із Єгипту»-Мойсей помолився Богові. Бог послав протилежний "вітер, який погнав сарану в бік моря, і звільнився Єгипет від сарани.
Та фараон сказав знову: «Не відпущу Ізраїля!» Яке сумне видовище являли собою поля після нашестя сарани! Це трапилося весною, але поля були голими, неначе взимку. На деревах не було листя, на луках не було свіжої трави. Які великі нещастя накликало на цю землю нечестя фараона!
Більше Мойсей не попереджав фараона про те, що Господь хоче зробити. Він простяг руку свою до неба і блискавично настала пітьма. День став темнішим за ніч. Морок панував всюди, окрім того місця, де мешкали ізраїльтяни — там було світло. Народ дуже злякався. Три дні і три ночі пітьма огортала Ьгипет. А потім знову з'явилося світло. Чи розкаявся фараон від своєї жорстокості? Ні, серце його ще сильніше розлючувалося. Він сказав Мойсееві: «Іди від мене, остерігайся більше з'являтися переді мною». «В той день, коли ти побачиш лице моє, ти Помреш». На це Мойсей відповів: «Я не побачу більше твого лиця».
Тоді Бог сказав Мойсееві: «Ще одну кару Я наведу на фараона і єгиптян, помре всякий первісток на землі єгипетській, а ізраїльтяни повинні зробити таке: нехай кожен ізраїльтянин візьме ягня безвадне, нехай заколе його і їсть тієї ночі з своєю родиною; кров'ю ягняти нехай помажуть одвірки, і коли Я буду проходити, то побачу кров і пройду мимо, і не загине первісток в тому домі. Стоячи навколо стола, нехай їдять ізраїльтяни м'ясо ягняти поспіхом, нехай вони будуть зодягненими і готовими відправитися в дорогу».
Сини Ізраїлеві виконали веління Боже, — закололи ягнят, спекли м'ясо і їли його вночі, стоячи навкруг стола з подорожніми палицями в руках. Вони їли м'ясо з прісним хлібом і гіркими травами. Не забули вони також покропити кров'ю одвірок, тому що вони знали, що це врятує від кари, яку послав Бог єгиптянам.
Єгиптяни, як завжди, лягли спати того вечора, але опівночі загинули всі їхні первістки. Ніхто не бачив, як Ангел—згубник заходив до хати єгиптян, але він побував у кожній із них. Ніякі замки і засуви не могли його затримати та коли він бачив кров на одвірках, то проходив мимо.
Як гірко оплакували батьки і матері своїх старших синів! Стояв великий крик по всій землі єгипетській. Помер і старший син фараона нарівні зі всіма первістками. Фараон встав вночі і покликав до себе Мойсея і Аарона, і сказав: «Вийдіть із Єгипту ви і сини Ізраїлеві, заберіть дітей, дрібну і велику худобу заберіть». І весь народ єгипетський благав Ізраїля швидше піти з Єгипту, тому що вони боялися, що Господь усіх їх умертвить.
Ізраїльтяни говорили жінкам єгипетським: «Перш, ніж ми підемо, дайте нам срібних і золотих речей». Вони відповідали: «Ми дамо вам, що завгодно, тільки швидше йдіть». Ізраїльтяни багато трудилися в Єгипті, тому й належало заплатити їм золотом і сріблом. Жінки єгипетські віддали ізраїльтянам багато золотих і срібних прикрас. Ізраїльтяни поспіхом вийшли з Єгипту, взявши з собою все необхідне, а була їх величезна кількість. Так нарешті визволилися вони від рабства єгипетського. Бог згадав Свою обітницю Авраамові і тепер нащадки його йшли до Ханаану. Над єгиптянами виповнилося слово: «Страшно впасти до рук Бога живого» (Євр. 10:31).
Бог сказав Мойсееві: «Ізраїльтяни ніколи не повинні забувати, що Я вивів їх з Єгипту. Кожного року вони повинні їсти ягня, так як вони їли тієї ночі. Це поїдання ягняти буде називатися здійсненням свята «Пасхи». Слово «Пасха» означає «проходження мимо».
Сини Ізраїлеві були дуже щасливими, що нарешті вони визволилися з рабства єгип зтського. Тепер ніхто не примушував V працювати, і керував ними лагідний начальник — Мойсей. Тепер вони могли бути щасливими і спокійними. Вони знаходилися на неосяжній пустелі. Людей і домів не було ніде. Тут жили тільки леви і ведмеді, які наповнювали її диким ревом. «Це був степ сумний і дикий» (Повт. Зак. 32:10). Пустеля була наповнена зміями і скорпіонами; не було там ні річок, ні колодязів, повсюди бовваніли горби і виднілись глибокі безодні, фруктових дерев і засіяних зерном полів там майже не було, так що там важко було здобувати собі їжу. Сіяти хліб і садити фруктові дерева вони не могли, тому що переходили з місця на місце. Де ж вони могли дістати їжу? Це була пустеля велика і страшна, де змії-василіски, і скорпіони, і місця сухі, безводні» (Повт. Зак. 8:15). «Де Господь, що нас вивів із краю єгипетського, що проводив він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив і що там не селилася людина?» (Єр. 2:6).
Ізраїльтян було багато, тому й їжі їм потрібно було також багато. З собою із Єгипту вони взяли трохи хліба, і дуже швидко вони його з'їли. Що ж їм було робити? Потрібно було просити їжу у Бога. Бог любив їх і не міг допустити, щоб вони померли від голоду. Але невдячні ізраїльтяни стали ремствувати. Вони пішли до Мойсея і Аарона і сказали їм: «О, коли б ми померли в Єгипті. Там ми мали досить м'яса і хліба досхочу, а тут ми помираємо від голоду. Ви вивели нас до цієї пустелі, щоб заморити нас голодом». Якими ж невдячними були вони по відношенню до Бога і Мойсея! Але Мойсей не відповідав їм гостро. Він знав, що Бог почув їхні несправедливі слова.
Бог покликав Мойсея і сказав йому: «Слова ізраїльтян Я почув і Я дам їжу їм». Чи заслуговували вони на таке милосердя? звичайно, ні. Яким чином Бог нагодував їх? Він послав їм хліба з неба. Чи не виявляє це любов з боку Бога?
Наступного ранку, коли ізраїльтяни повиходили з своїх наметів, вони побачили, що земля зовсім біла. Мойсей сказав їм: ось хліб, який послав Бог з неба; збирайте його і носіть до своїх наметів», Тоді ізраїльтяни почали збирати цей небесний хліб або манну. Вони покуштували манну: на смак вона була солодкою, як мед. «Люди розходилися і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горняті та й робили з неї калачі. А смак був, як смак олійного коржа» (Числа 1:8).
Це була смачна і корисна їжа. Вона була, мабуть, їжею гелів, а не людей, бо походила з неба, а не виростала на полі. Бог посилав її рано вранці, і ізраїльтянам належало збирати її ранесенько, тому що вона розтавала на сонці. Ось тому, якщо ізраїльтяни не збирали її вранці, то вони залишалися без їжі. «Господь зросив на них манну для їжі і хліб небесний дав їм. Хліб ангельський їла людина. Він послав їм їжі доволі» (Пс. 77:24—25).
Мойсей сказав їм: «Не збирайте манни на запас, Бог посилатиме вам її кожного дня. Якщо під вечір ви маєте ще багато манни, не залишайте її, не бійтесь, довіртеся Богові. Він пошле вам ще». Але деякі ізраїльтяни не слухали Мойсея і запасли манни назавтра. Та коли вони захотіли їсти, то побачили наступного дня, що в ній завелися черви. Вони не змогли її їсти і змушені були викинути манну. Як це безглуздо не слухатися велінь Божих!
Невдовзі після цього виявилося, що вони не мають води. В пустелі не було ні рік, ні озер, але Бог не міг допустити, щоб вони вмерли від спраги.
Невдячні ізраїльтяни прийшли до Мойсея і почали гостро дорікати йому: «Навіщо ти вивів нас із Єгипту? Ви хочете заморити в пустелі нас, дітей і худобу нашу, знемагуючу від спраги». Вони так гнівалися, кажучи таке, що Мойсей зрозумів, що вони ладні побити його камінням. Але й тут Мойсей нічого не відповів, а став молитися: «Що мені робити з народом моїм?» — казав він. Тоді Бог сказав: «Візьми жезл твій, піднімись на горба, і нехай хто-небудь із народу піде з тобою. Коли ти підійдеш до скелі, вдар по ній жезлом твоїм і потече вода звідти. В скелі нема води, але Мойсей добув з неї воду. Мойсей взяв декількох чоловіків, вдарив по скелі і з неї щедро полилася вода.
Народ, який стояв біля підніжжя горба, побачив воду, що текла по сухому степу. Як відрадно було це бачити для знемагаючих від спраги людей! їхні вуста почорніли, язик і горло здерев'яніли від спраги, але тепер вони могли напитися досхочу і наповнити глечики свої.
Ізраїльтяни продовжували йти по пустелі. Пустеля була дуже велика, і шлях був неблизький, щоб досягнути землі ханаанські. Невдовзі вони підійшли до Сінайської гори. Саме на цій горі Мойсей бачив палаючий кущ, коли пас отари свої. Тепер він привів ізраїльтян до того самого місця, звідки Бог говорив з ним. Ізраїльтяни розкинули намети біля підніжжя гори, тому хмарний стовп зупинився і ізраїльтяни зрозуміли, що їм належить зупинитися тут.
Бог наказав Мойсееві піднятися на гору, Він бажав дещо об'явити йому. Мойсей піднявся на гору. Тоді Бог сказав до нього: «Ти бачиш, що Я був милостивим до Синів Ізраїля, коли виводив їх з Єгипту; йди і запитай їх, чи хочуть вони виконувати Мої заповіді, якщо так, то вони назавжди залишаться Моїм народом». Мойсей спустився з гори і запитав ізраїльтян, чи вони будуть слухатися голосу Божого. Вони відповіли: «Так, все, що скаже Господь, виконаємо». Тоді Мойсей знову піднявся на гору і передав Богові відповідь народу: «Ізраїль каже, що він виконуватиме всі заповіді Твої». Бог сказав: «Я не буду безпосередньо говорити з народом, але з тобою говоритиму, Мойсею». «Зійди до народу і накажи їм бути готовими». Мойсей зійшов до ізраїльтян і сказав їм: «Через три дні ви почуєте голос Божий і побачите Його у хмарі на вершині гори. Приготуйтеся і виперіть одяг свій».
Тоді народ виправ одяг свій, щоб в чистому білому одязі стати перед Господом. Мойсей провів межу навколо гори, щоб ніхто не міг піднятися на гору і навіть доторкнутися до неї. Навіть вівці не повинні були пастися на цій горі, тому що це була гора Господня. Через три дні, рано вранці, народ почув гучний голос, від якого вони вжахнулися. Мойсей наказав їм вийти з намету і спрямувати свої погляди до Бога.
Страшне видовище побачили вони. Гора двигтіла і здригалась. На вершині її виднілося полум'я і темна хмара. Дим, який піднімався із полум'я, чорними хмарами закрив небо. Гуркотів грім, спалахувала блискавка, а потім почувся шум із середини хмари і вогню. Шум цей був подібний до трубного звуку і ставав все гучнішим і гучнішим. Навіть і Мойсей настрашився всього цього і сказав: «Я настрашився і тремчу» (Євр. 12:21).
Господь сказав Мойсееві: «Зійди до Мене на вершину гори». Мойсей підкорився і на очах всього народу піднявся на гору. Йому доводилося підніматися по горі, яка здригалася і сховався в хмарі диму. Коли Мойсей піднявся на гору, Бог сказав йому: «Скажи народові, щоб він не йшов за тобою, тому що йому не слід підніматися на гору». Мойсей відповів: «Я відвів межу зі всіх боків», але Бог, однак, сказав: «Йди і скажи їм, щоб вони навіть і не наближалися до гори», тому що Бог знав, яким неслухняним був народ ізраїльський.
Мойсей спустився до ізраїльтян і сказав їм: «Не торкайтеся до гори, щоб вам не померти». Потім почувся гучний голос Божий і голос цей проникав до вух народу; народ тремтів зі страху.
Коли б ви бачили, яким страшним був вигляд гори Сінайської цієї миті, ви також злякалися б. Що ж повідомив Бог гучним глосом? Слова ці ви вже часто чули. Бог промовив слова. Я Господь, Бог Твій, Який вивів тебе із землі єгипетської, з дому рабства. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене. Не роби собі бовванів, не поклоняйся їм і не служи їм. Не промовляй ім'я Господа твого даремно. Пам'ятайте день суботній, щоб шанувати його. Шість днів працюй, і роби всякі справи свої, а сьомий день — субота Господеві Богові твоєму, Шануй батька і матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі, Не вбивай. Не перелюбствуй (це означає, що чоловік не повинен забирати в другої людини дружини його, також і дружина не повинна йти від чоловіка і виходити заміж за іншого). Не побажай (або не заздри, не прагни мати те, що мають інші).
Ось слова, які Бог промовив на горі Сінай. Народ зрадів, коли Бог закінчив говорити, тому що він зі страхом слухав звуки гучного голосу, поки Бог говорив, народ відступав від гори все далі і далі.
Потім народ підійшов до Мойсея і сказав йому: «Попрохай, щоб Він не говорив з нами (Бог), тому що нам дуже страшно. Нехай Бог гворить до тебе, Мойсею, а ти говори з нами». Тоді Мойсей знову заховався в темряві на верховині гори і передав Богові прохання народу. «Вони бояться почути голос Твій ще раз». Бог сказав: «Добре, що вони бояться Мене. Я говоритиму з тобою, а ти передаватимеш їм слова Мої». «О, коли б вони мали таке серце, щоб боятися Мене і дотримуватися всіх заповідей Моїх всі дні, щоб було їм добре і синам їхнім повік!» (Повт. Зак 5:29).
Бог наказав одному Мойсееві піднятися на гору і залишитися там насамоті з Господом. Мойсей пробув там сорок днів і сорок ночей, і протягом цього часу нічого не їв і не пив, але Господь зберігав його життя і говорив до нього із хмари. Потім дав Мойсееві книгу. Книга ця не була складеною із листків паперу, подібною до інших книг. Це була книга кам'яна. Вона мала всього два листки, або дві «скрижалі» (таблиці). Бог дав Мойсееві дві кам'яні таблиці, на яких було написано перстом Божим. Звичайно, вам хочеться дізнатися, що ж там було написана? Бог написав на них десять заповідей, проказаних Ним на горі Сінай. Бог записав їх для того, щоб Мойсей міг читати їх синам Ізраїлевим, щоб вони ніколи не могли забути їх.
Мойсей перебував на горі сорок днів і сорок ночей. Що ж робили протягом цього часу ізраїльтяни? Спочатку все було добре, але врешті—врешт вони стомилися чекати Мойсея, стали нетерплячими. їм хотілося йти швидше до ханаанської землі, але хмара стояла над вершиною гори, а поки вона не рухалася, їм не дозволено було йти. Мойсей же продовжував залишатися на горі. Ізраїльтяни почали боятися, що він ніколи не повернеться з гори. Тоді вони пішли до Аарона і сказали йому: «Вставай і зроби нам бога, котрий ішов би попереду нас, тому що ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, котрий вивів нас з Єгипту».
Як погано вчинили ізраїльтяни, але вони жили в Єгипті, де народ поклонявся бовванам. Аарон злякався, що вони його вб'ють, якщо він не зробить того, що вони просили. Він сказав їм: «Принесіть до мене золоті сережки ваші». І увесь народ вийняв сережки свої з вух своїх і принесли до Аарона. Де ж вони взяли стільки золота? Жінки єгипетські дали їм, коли вони виходили з Єгипту. Аарон розплавив сережки на вогні, потім, коли золото стало м'яким, зробив із золота зображення у вигляді теляти.
Тільки-но вони побачили ідола, ізраїльтяни стали вигукувати: «Ось Бог, котрий вивів нас з Єгипту». Аарон поклав його на підвищенні і об'явив, що наступного дня в них буде велике свято. Другого дня вони піднялися рано. Весь день вони поклонялися теляті. Вони принесли йому в жертву ягнят і овець, самі їли і пили, а тоді стали грати і танцювати. Вони «забули Бога Спасителя свого, який зробив велике в Єгипті» (Пс. 105:21).
Мойсей був на вершині гори, він не знав, що трапилося, але Бог знав, і Він сказав Мойсееві: «Поспіши зійти: народ, виведений тобою із Єгипту, зробив собі золоте теля і поклоняються йому. Мій гнів перебуває на них і Я відтворю народ від тебе, Мойсею, і від дітей твоїх».
Мойсей зажурився, дізнавшись, що Господь розгнівався на Ізраїля: він став благати Його простити народ Свій. «Нагадай, — сказав він, — як Ти вивів їх з землі єгипетської, і як Ти обіцяв Авраамові благословити нащадків його». Господь почув молитву Мойсея і вирішив не губити Ізраїля.
Мойсей поспішив зійти з гори, і кам'яна книга була в руках його. Дійшовши до підніжжя, він почув радісний спів. Ізраїльтяни славили ідола. Нарешті він підійшов до шатер і побачив золоте теля і народ, який танцював навколо нього в якомусь божевільному запалі. Мойсееві було боляче дивитися на Це все. Він дуже обурився на Ізраїля і в гніві кинув на землю кам'яні таблиці. Народ ізраїльський зі страхом зустрів Мойсея, вони зовсім не надіялися знову побачити його, і ось Мойсей побачив їхнє золото. Він взяв теля і кинув його у вогонь, потім він розтер золото на порошок і дав пити з водою синам Ізраїля.
Мойсей дуже розсердився на Аарона за те, що той зробив їм ідола. Мойсей сказав йому: «Чому ти допустив народ до такого великого гріха?» Аарон відповів: «Не гнівайся на мене, це народ буйний, вони прохали мене зробити їм теля; я боявся щ відмовити». Це було погане вибачення. Аарон зробив погано, що вилив їм ідола. Він не повинен був робити цього, якби народ його не просив.
Мойсей наказав тим ізраїльтянам, котрі розкаялися у гріху взяти мечі і вбивати народ. І вбили вони близько трьох тисяч чоловік. А багатьох інших ізраїльтян Бог покарав хворобами. Так покарав Господь ізраїльтян за їхнє нечестя. Вони заслуговували на повне знищення за те, що поклонялися золотому ідолові, але по молитві Мойсея Господь не вигубив їх.
Кам'яна книга була розбита. Бог не давав нових таблиць, але звелів Мойсееві зробити їх і написати на них десять заповідей. Бог наказав Мойсееві знову піднятися на гору і написати на скрижалях десять заповідей. І тепер Мойсей залишився наодинці з Богом сорок днів і сорок ночей. Бог говорив з ним, як друг розмовляє з другом. Він не говорив з ним гучним голосом, від якого Ізраїль тремтів, не говорив з ним посеред грому і блискавок. Мойсей втішався присутністю Бога. Чому Мойсей не боявся Бога? Тому що Дух Святий перебував з ним. Бог явив Мойсееві славу Свою, але обличчя Свого Бог не показав Мойсееві, бо Мойсей міг би померти, побачивши лице Бога.
Нарешті Мойсей зійшов з гори, несучи в руках кам'яні скрижалі. Цього разу ізраїльтяни вже не поклонялися ідолам. Вони підійшли до Мойсея, але коли вони на нього глянули, вони побоялися наблизитися до нього; навіть Аарон, брат його, боявся підійти до нього близько. В чому ж річ? Обличчя Мойсея світилося. І це сяйво сліпило ізраїльтян. Від чого ж воно так сяяло? Він мав бесіду з Богом, і бачив славу Його. Тому, після бесіди з Богом, Мойсей носив покривало на лиці.
«Розумні сяятимуть, як світила на тверді» (Дан. 12:3). Якщо ви тепер любите Бога, то ви обов'язково побачите Його на небі і будете сяяти; тепер сяють ангели.
Мойсей багато днів перебував на горі з Богом, До цього часу я не розповідав вам, що об'явив на горі Господь, але зараз ви про це дізнаєтесь. Бог дав йому вказівки щодо побудови гарної будівлі. Що ж це було? — Дім Божий. Богові не потрібен дім, тому що Його престол знаходиться на небесах, але на те воля Його, щоб дозволити ізраїльтянам побудувати для Нього Дім в пустелі. Зійшовши з гори, Мойсей зібрав народ навколо себе. Він бажав говорити з ними. Перш за все він сказав: «Бог не бажає, щоб ви працювали в день суботній, цей день ви повинні присвятити Йому. Він влаштує Собі Дім, і туди ви можете ходити і поклонятися Йому. Хто із вас принесе мені все необхідне для побудови дому Божого
Почувши слова Мойсея, вони поспішили до своїх шатер. Вони повідкривали скрині і кошики свої і повиймали звідти сережки і персні, дістали дорогі тканини — блакитні, червоні і пурпурні; вони повиймали багато білого полотна, шкури з овець і кіз і шматки цінного дерева. Все це вони принесли до Мойсея. Багато добра принесли йому ізраїльтяни. Деякі багаті люди принесли дорогоцінне каміння, запашні речовини, оливу. Все це вони принесли до Мойсея.
Мойсей радів, бо бачив, що народ з дорогою душею несе свої багатства, але найбільше його тішило, що вони з особливою радістю віддавали все це. Вони не віддавали свого майна з жалем, але раділи, що можуть що-небудь принести, як дар Господеві. Бог невдоволений нами, якщо ми з жалем віддаємо Йому те, що ми маємо. «Бог любить того, хто з радістю дає» (2 Кор. 9:7).
Хто ж повинен будувати чудовий дім Божий? Нелегка це була справа будувати дім згідно вказівок Божих. Мойсей зібрав синів Ізраїлевих і сказав їм: «Бог дав двом із вас здібність огранювати каміння, і обрізати дерево для певного діла, і робити різноманітні прикраси». Тоді Мойсей покликав цих людей і передав їм те, що сказав Бог для Ізраїля. «Розпочинайте працювати, а я буду говорити вам, що саме робити». І наказав Мойсей всім ізраїльтянам допомагати їм, і призначив двох мудрих людей, щоб керували іншими. Здібності людині дає Бог, тому, якщо який—небудь народ вміє майстерно працювати, йому не слід гордитися цим, а потрібно дякувати Богові.
Таким чином, весь люд брав участь в цій праці. Жінки ткали своїми руками і виготовляли пряжу блакитного і пурпурового.
Нарешті ізраїльтяни наблизилися до землі ханаанської. Вони могли вже розрізняти вершини високих гір Ханаану; вони захотіли дізнатися, що це за країна і які там живуть люди. Ізраїльтяни прийшли до Мойсея і сказали йому: «Ми хочемо послати декількох чоловік на цю землю, щоб вони оглянули її і розповіли нам, яка вона» (Повт. Зак. 1:22).
Чи погодився на це Мойсей? Мойсей же хотів знати, чи бажає цього Бог! Невдовзі Бог сказав Мойсееві: «Пошли дванадцять чоловік оглянути землю ханаанську». Тоді Мойсей покликав дванадцять синів Ізраїлевих і сказав їм: «Ідіть на землю ханаанську і огляньте її; подивіться, чи багато там мешкає людей і які ці люди: сильні чи слабкі; роздивіться, чи багато там дерев, хліба і трави, і принесіть плодів, щоб ми знали, які плоди ростуть на цій землі».
Дванадцять чоловік вирушили до Ханаану. їх називали дванадцять спостерігачів. Вони обійшли горби і спустилися в долини річок. Вони знайшли на ханаанській землі чудові сади, вкриті отарами луки, поля засіяні хлібом, дерева обтяжені плодами. В дуплах дерев було багато бджіл, так що мед стікав і капав, Вони зустріли великі міста, оточені міцними стінами, а в них бачили багато сильних людей, поміж якими були навіть і велетні. Потім вони підійшли до колодязя, біля якого ріс виноград, грона винограду дозріли і кидалися у вічі дивною величиною. Спостерігачі сказали один одному: «Візьмемо гроно винограду і покажемо її синам Ізраїлевим». Але ні один із них не міг підняти його сам. Тоді вони взяли довгу палицю і закріпили на ній гроно винограду: двоє поклали на плечі її кінці і так вони понесли виноград. Інші взяли різних плодів і понесли в пустелю.
Наглядачі оглядали землю сорок днів і тоді сказали: «Земля ханаанська — чудова земля, вона тече молоком і медом, але ми не заволодіємо нею, тому що народ її живе у великих містах за високими мурами, вони люди сильні із роду велетнів, і ми перед ними тільки сарана».
Сини Ізраїлеві дуже налякалися, почали ремствувати і плакати: «Ой, — вигукували вони, — якщо ми підемо в цю землю, нас вб'ють її мешканці». Ізраїльтяни не мали рації, кажучи так, тому що Бог обіцяв їм увійти в цю землю. Тільки два оглядачі виявилися вірними Богові, їхні імена були: Ісус Навин і Халев. Вони не хотіли лякати народ. Халев піднявся і сказав: «Підемо до землі ханаанської і переможемо її мешканців». Але десять інших оглядачів казали: «Ні, ми не здолаємо їх». Це були люди невіруючі, тому що вони знали, що Бог обіцяв ізраїльтянам допомогти здолати народ землі ханаанської. Ізраїльтяни плакали всю ніч, вони дорікали Мойсееві і Ааронові за те, що вони вивели їх із землі єгипетської і говорили: «О, коли б ми померли в Єгипті або в пустелі! Народ ханаанський вб'є нас мечами; вони умертвлять і дружин, і дітей наших!» Цілісіньку ніч вони завчено повторювали це, замість того, щоб прохати Бога допомогти їм. Нарешті вони сказали: «Підемо назад до Єгипту!» Та вони знали, що Мойсей не поведе їх назад, тому вони сказали так: «Оберемо собі іншого вождя, і він поведе нас назад до Єгипту». Мойсей і Аарон почули ці слова, вони зажурилися і впали на лиця свої. Що їх так засмутило? їм боляче було бачити впертість народу.
Тоді Ісус Навин і Халев сказали народові: «Ми бачили землю ханаанську — це чудова земля, якщо ми довіримося Богові, Він допоможе нам боротися з ворогами нашими, народам ханаанської землі Бог допомагати не буде, отже нам нічого боятися їх». Сини Ізраїлеві, однак, не слухали слів Ісуса Навина і Халева і хотіли побити їх камінням, але Господь показав Свою славу над скінією на знак того, що Він гнівається на них. Мойсей лежав на землі, впавши на обличчя своє. Бог заговорив з ним, кажучи: «Чи довго ще народ цей буде дратувати Мене? Покараю Я їх ранами і відтворю народ від тебе». Тоді Мойсей почав благати Бога простити їм: «Прости їх за великий гріх їхній!» Бог почув молитву Мойсея і сказав: «Я простив їх, але карою їм буде те, що вони не увійдуть до землі ханаанської, а лише діти їхні. Вони ж залишаться в пустелі сорок років і всі помруть тут, і будуть в ній поховані; коли їхні діти виростуть, вони увійдуть до землі ханаанської. Тільки двоє увійдуть до землі ханаанської — Ісус Навин і Халев».
Мойсей передав синам Ізраїлевим слова Божі, вони дуже зажурилися і знову почали ремствувати. Десять нечестивих оглядачів невдовзі померли, а Ісус Навин і Халев були сильними і здоровими.
Багато часу провели ізраїльтяни в пустелі, переходячи з одного місця на інше. Одного разу вони прийшли до того місця, де не було води. Що ж вони зробили? Чи звернулися до Бога з молитвою, чи почали ремствувати? Вони обурилися проти Мойсея і Аарона, як це вони робили завжди, коли наставало яке-небудь випробування. Вони казали: «О, чому ми не вмерли раніше? Навіщо ви вивели нас із Єгипту, щоб померти в пустелі? Тут немає ні винограду, ні смоківниці, ніяких взагалі плодів, а тепер ще й води нема!» Вони забули, що тільки із—за невір'я свого вони залишилися ще в пустелі. Мойсей і Аарон дуже засмутилися, почувши ремство, вони пішли від народу і впали перед скінією на обличчя свої, і невдовзі Бог заговорив з ними. Він сказав Мойсееві: «Візьми жезл твій і збери народ, потім підійди до скелі, і скажи їй, щоб вона дала воду, і вода потече із скелі і нап'ється і народ, і худоба». Мойсей взяв жезл, який був на своєму звичному місці, біля ковчегу. Потім Мойсей і Аарон скликали народ і звеліли їм дивитися, що буде. Але Мойсей і Аарон були дуже роздратованими на народ, вони сказали: «Послухайте, непокірні, може нам з цієї скелі видобути для вас воду?» Тоді Мойсей підняв руку і вдарив двічі жезлом в скелю: вода заклекотала потоком, і народ почав пити і напувати худобу. Чи правильно поступили Мойсей і Аарон? Чи наказував їм Бог вдарити у скелю? Бог сказав: «Скажи скелі і вона дасть воду». Чи мав рацію Мойсей, кажучи роздратовано народові: «Може вам із цієї скелі добути воду?» Мойсей і Аарон діяли під впливом гніву. А Бог такого не приймає. Чи покарає їх Господь? Він любив Мойсея і Аарона, але незважаючи на це, Він вирішив покарати їх, тому що вони вчинили неправильно. Він, звичайно, простив їм їхню провину і взяв їх на небо, але Він їх покарав. Він був для них Богом «прощаючим і караючим за вчинки їхні» (Пс. 98:8).
Невдовзі після того, Бог сказав Мойсееві і Ааронові: «За те, що ви так зробили, ви не увійдете до землі ханаанської, ви помрете в пустелі». Це було важке покарання для них. Мойсей часто мріяв про те, щоб побачити землю ханаанську, а ізраїльтян щасливими у їхніх власних домівках і садах, він прагнув побачити те місце, де Авраам побудував жертовника і поклонявся Богові, але ж ні, він помер в пустелі. Він прохав Бога помилувати його, але Бог цього не зробив. Бог сказав: «Не кажи мені більше про це» (Повт. Зак. 3:23-26). Тоді Мойсей зрозумів, що йому доведеться нести це покарання.
Мойсей був най лагіднішою людиною на землі. Ізраїльтяни часто були невдячними до нього і докоряли йому. Він ніколиде відповідав їм гостро. Тільки цього разу він роздратувався .{.Ви бачите, що Бог не любить бачити нас роздратованими.
Настав, нарешті, день смерті Аарона, тому що Бог прийняв рішення, що він помре першим. Бог сказав Мойсееві: «Піднімись з Аароном на вершину гори і візьміть старшого сина Аарона з собою. Аарон помре на вершині гори, а в його одяг зодягни сина його». Бог вибрав старшого сина первосвящеником, тому він повинен був одягнути одяг батька свого.
Аарон одягнув чудовий одяг свій, блакитні ризи із золотими дзвіночками і білий кадир із золотим написом. Після цього Аарон із Мойсеєм і старшим чином піднялися на вершину гори, а весь народ проводжав їх поглядами. Аарон знав, що ніколи більше не повернеться він з гори, але він послухався наказу і покірливо піддався покаранню Божому, і коли вони дійшли до вершини гори, Мойсей зняв з Аарона чудовий одяг і вдягнув старшого сина. Потім Мойсей і син відійшли від Аарона і спустилися вниз з гори, а Аарон помер на її вершині. Тоді народ дізнався, що Аарон помер, а його син став первосвящеником замість нього.
Мойсей знав, що невдовзі і його зустріне смерть, але поки що Господеві не бажано було забирати його з цього світу.
Довго мандрував Ізраїль пустелею. Інколи, коли вони були вже зовсім недалеко від землі ханаанської, хмара рухалася в протилежний бік, і ізраїльтянам знову доводилося повертатися в пустелю. Це їх дуже засмучувало, тому що вони мріяли увійти до чудової землі ханаанської; але ж вони ремствували в пустелі, тому Бог покарав їх таким чином і не допускав їх туди.
Вони знову повстали на Бога і Мойсея. Вони казали: «Навіщо вивели нас із Єгипту? Ми повмираємо від голоду в пустелі. Немає тут ні хліба, ні води, нам обридла манна». Манна була смачною їжею, їжею ангельською: вона була свіжою, білою і смаком подібною до меду, вона падала з неба, а не виростала, як хлібні зерна в землі. Але невдячні ізраїльтяни запевняли, що вони її ненавидять, що вона їм обридла.В пустелі зустрічаються дикі звірі, отруйні змії і небезпечні скорпіони. Бог охороняв їх — ізраїльтян — так що до цього часу звірі їм не шкодили. Але тепер Бог послав на них змій, котрі жалили їх. Ізраїльтяни не могли захиститися від них. Якщо ізраїльтяни забиралися на високі місця або на дерева, змії досягали їх, переслідували їх всюди. Багато ізраїльтян були вжалені цими зміями. Від цього вони хворіли, важко страждали, і нарешті вмирали. Ніякі ліки їм не допомагали, — скрізь на них чекала смерть.
Ізраїльтяни прийшли до Мойсея і сказали йому: «Ми згрішили, ми повстали проти Бога і проти тебе, помолись, щоб Бог врятував нас від змій». Чи погодився Мойсей молитися, чи він їм відповів: «Ви заслуговуєте на таке покарання, і я не молитимусь за вас?» Мойсей любив прощати, він мав добре серце: він помолився за Ізраїля. Бог почув молитву Мойсея і зробив більше, аніж Мойсей прохав. Він не тільки врятував їх від змій, але й навчив Мойсея, як лікувати людей, вжалених зміями.
Що ж звелів Бог Мойсееві зробити? Він сказав: «Візьми мідь і зроби з неї зображення змія, тоді підніми його, як знамено, і скажи народові, щоб всі вжалені зміями дивилися на мідного змія, вони тоді стануть здоровими».
Люди, які були вжалені зміями, могли підповзати до входу до шатра, і вмираючим поглядом глянути на мідного змія. Тоді хвороба щезала, здоров'я і сили поверталися до них, вони могли піднятися і хвалити Бога.
Настав час помирати і Мойсееві. Ізраїльтяни вже повинні були увійти до землі ханаанської, та Мойсей не міг разом з ними піти туди. В пустелі Мойсей написав багато книг, і тепер він їх закінчив. Він написав в них, як Бог створив світ, як Адам з'їв заборонений плід, як Каїн вбив Авеля. Він написав історію Ноя, Авраама, Ісаака, Якова, він змалював нам життя благочестивого Иосифа і злих братів його; розповів про себе самого, як він, будучи дитям, був врятований від води. Він написав про десять кар і будову скінії, він написав про свій власний гріх. Все це Мойсей написав у п'яти книгах і ми можемо все знайти в Біблії.
Написавши свої книги, Мойсей прикликав священиків і наказав їм берегти їх. Мойсей сказав їм: «Ви повинні читати народові вголос ці книги, — читайте їх ізраїльтянам, жінкам і дітям їхнім, щоб вони знали, як потрібно догоджати Богові».
Мойсей знав, що йому невдовзі потрібно буде залишити Ізраїля. Він хотів, щоб віддані Господеві люди читали Ізраїлю ці книги після його смерті. Він любив Ізраїля, хоча той часто ставився до нього недобре. Тому Мойсей прохав Бога дати йому мудрого вождя. «Нехай призначить Господь... над людом цим мужа» (Числа 24:16). Бог почув молитву Мойсея і сказав йому: «Я знайшов мужа, він буде турбуватися про Ізраїля після твоєї смерті». Хто ж це був? Це був Ісус Навин, один із відданих оглядачів: він допомагав Мойсееві керувати Ізраїлем протягом сорока років» (Вих. 24:13). На протязі цього часу він багато чому навчився від Мойсея. Тому Мойсей дуже зрадів, що Ісус Навин буде замість нього по смерті його. Мойсей прикликав Ісуса Навина і сказав йому: «Бог рукою твоєю веде синів Ізраїлевих до землі ханаанської; будь дуже мужнім, тому що тобі доведеться мати справу з народом неслухняним, але не лякайся і не жахайся: Бог не залишить тебе і не покине тебе». Мойсей мав бажання поговорити з народом і ще раз порадити їм, щоб вони не відходили від віри в Бога, тому він покликав народ і об'явив їм, що невдовзі помре: «Я вже старий, — мені сто двадцять років. Я не послухався Бога і не увійду до землі ханаанської, але Ісус Навин поведе вас туди. Пам'ятай Бога твого, слухайся голосу Його, і Він завжди благословлятиме тебе, але, якщо ви залишите Бога і будете поклонятися ідолам, Бог покарає вас».
Бог звелів Мойсееві навчити народ співати одну величальну пісню, щоб вони могли співати її і по смерті Мдйсея. В цій пісні оспівувалась любов Божа до синів Ізраїлевих.
Навчивши народ співати цю пісню, Мойсей благословив їх і потім назавжди попрощався з ними. Бог сказав Мойсееві: «Піднімись на вершину гори сам, Я не можу дозволити тобі увійти туди, але Я покажу тобі цю чудову землю з вершини гори». Мойсей радів з того, що хоча б здалеку він побачить землю ханаанську. Він піднявся на гору, хоча був вже похилого віку, але ще був міцний; він міг ходити не менше від юнаків і ще добре бачив, тому що зір його не погіршав, він міг читати, писати і бачити віддалені предмети. Бог давав йому силу і бадьорість. Ізраїльтяни були, мабуть, зажурені, вони бачили, що Мойсей піднімається один на гору і вже звідти не повернеться. Хочеться вірити, що тепер вони жалкували, що так часто засмучували його і дратували його біля скелі. Мойсей був їхнім надійним другом. Коли Мойсей був на вершині гори, він глянув звідти на землю ханаанську. Це була багата земля, із зеленими горбами, ріками, стиглими нивами, із деревами, вкритими соковитими плодами. Мойсей тішився, що ізраїльтяни житимуть на такій чудовій землі і там будуть поклонятися Богові. Оглянувши землю ханаанську, Мойсей помер. Так збулося слово: «Кого Я люблю, того Я викриваю і караю» (Об. 3:19). З ним не було ні друга, ні брата, хто б міг закрити йому очі і відчути останній подих його. Що ж трапилось з тілом Мойсея? Може воно стало в їжу хижим звірам і птахам небесним? Ні, Бог сховав в землю тіло Мойсея на вершині гори, на одному із її схилів. Ніхто не знає, де лежить тіло Мойсея, тільки ангели, що відносили душу його до Бога, знають, тому що вони ховають прах чад Божих. Коли засурмить остання сурма, Мойсей підніметься із могили своєї і засяє, як світло небесне. Так помер Мойсей. Тільки з ним одним розмовляв Бог, як із своїм другом. Він говорив з ним, як з другом віч-на-віч.

 

Copyright © 2011-2017 Школяр України.
All Rights Reserved.