Відмінки іменників

Під відмінками ми розуміємо граматичні форми слів, які показують різні за своїм значенням зв’язки їх з іншими словами в реченні. При визначенні відмінка слід брати до уваги не тільки форму іменника, а й його роль у реченні і значення, яке виражається тим або іншим відмінком.

В українській мові розрізняють 7 відмінків.

Називний відмінок є початковою формою слова і тому називається прямим відмінком. Усі інші відмінки називаються непрямими.

Називний — хто? що?

Родовий — кого? чого? до кого? до чого?

Давальний — кому? чому?

Знахідний — кого? що? про кого? про що?

Орудний — ким? чим? з ким? з чим?

Місцевий — на (у) кому? на (у) чому?

Кличний

В українській мові іменники мають кличний відмінок, успадкований від давньоруської мови. Кличний відмінок утворюється від іменників жіночого і чоловічого роду, назв осіб, а також явищ природи, предметів при їх персоніфікації.

Не відмінюються:

— іншомовні слова, які мають кінцевий голосний (амплуа, боа, інтерв’ю, меню, рагу, Токіо, бюро, авто, таксі, кольрабі, парі, Чилі, Перу, аташе, комюніке, пенсне, Гейне, Дідро, Золя);

— жіночі прізвища на голосний -о (Марії Демченко, з Олею Боженко, але з Олегом Боженком);

— деякі абревіатури (США, АТС, ООН, але до вузу, загсу).